Київська Русь

Исторические материалы » Київська Русь

XII-XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх повновладними господарями, не залежними від Києва.

У 1239 р. Батий захоплює Переяслав і Чернігів і виступає на Київ, де правив воєвода Данила Галицького - Дмитро. Восени 1240 р. починається штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору захисників стала Десятинна церква. Місто було пограбоване й зруйноване. За легендою, воєводі Дмитру за мужність було збережено життя. Потім здобиччю завойовників стають Кам'янець, Ізяслав, Володимир, Галич.

Виконавши роль буфера для країн Західної Європи (у татаро-монголів вже не було сил її здобувати), Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.

Гибель Джунгарского ханства
13 лет отделяют смерть Галдан –Церена от гибели Джунгарского ханства. Для этого периода характерен непрерывный, все более ускорявшийся в 1758 году его уничтожением. Борьба Цинской империи и Джунгарского ханства, длившаяся почти целое столетие, закончилась победой Цинов, войско которых не только стерло ойратское государство с лица земли, ...

Выбор социально-экономической стратегии
В конце 20-х годов вполне определились две основные стратегии экономического развития страны. Первая из них была связана с именами Н.И. Бухарина (члена политбюро с 1924 г. гл.ред.«Правды» в 1917-1929 гг., рук. Исполкома Коминтерна в 1926-1929 гг), А.И.Рыкова (члена политбюро с 1924 г., председателя Совнаркома в 1924 -1930гг ) , М.П.Том ...

Перегибы в колхозном строительстве.
Коллективизация стала величайшим насилием над крестьянством. Коллективизация, даже без учета ее экономических последствий, оказалась не подготовлена ни в техническом отношении, ни идеологически и организационно. Работа в массах в те времена подменялась угрозами, грубым нажимом. Массовым беззаконием стало так называемое «раскулачивание» ...