Причини та характер ІІ світової війни

Исторические материалы » Причини та характер ІІ світової війни

Уряди Англії і Франції ще весною 1939 р. гарантували недоторканість польських кордонів і взяли на себе зобов’язання їх захищати в разі нападу агресора. З вересня 1939 р. Англія і Франція згідно з договірними зобов’язаннями перед Польщею оголосили Німеччині війну, не розпочавши однак бойових дій на захист Польщі.

Радянська історіографія оцінювала війну, яку вели Англія і Франція в 1939-1940 рр., а інколи сюди включався період і до 1941 р. як таку, що з їх боку війна носила імперіалістичний характер. Цей висновок підтверджувався тим, що керівники цих держав не полишали надій на досягнення компромісу з фашистською Німеччиною, на продовження курсу на спрямування Німеччини проти СРСР.

У кінці 80-х – початку 90-х років, у зв’язку з відомими політичними змінами в СРСР, почався перегляд традиційних концепцій радянської історіографії. Цей процес в історіографії зайшов так далеко, що він привів до протилежної оцінки характеру війни. Мала місце спроба виправдати дії Англії і Франції в початковий період війни і навіть заперечення імперіалістичних тенденцій у політиці їх керівництва в той час.

У дійсності політична лінія радянського керівництва була дещо іншою. В 1938-1939 рр. (після Мюнхена особливо) стався відхід СРСР від попередньої політичної лінії. Утверджувалась точка зору, що принципової різниці між імперіалістичними державами не існує, метою яких є “оточення СРСР” і його знищення. Тому-то переговори СРСР з Англією і Францією були малопродуктивними, а вступ у політичні контакти з Німеччиною завершився підписанням з нею Пакту про ненапад.

Теза про імперіалістичний характер війни з обох сторін аж до 22 червня 1941 р. залишалась основною в радянській пропаганді. Вина за розв’язання і продовження війни особливо після підписання Пакту про ненапад з Німеччиною покладалась на Англію і Францію. Це пояснювалось тим, що Англія і Франція оголосили першими війну Німеччині, значить вони агресори, Німеччина – жертва агресії.

Після закінчення війни ця точка зору помінялась відносно не тільки Великої Вітчизняної війни, але і початкового періоду Другої світової війни (1939-1941 рр.). Разом з тим, ніколи в радянській історіографії не заперечувалась наявність імперіалістичних цілей у керівників буржуазно-демократичних країн Заходу. Це можна підтвердити систематичними зволіканнями з відкриттям другого фронту, мали місце спроби відкрити другий фронт не на Атлантичному узбережжі Франції, а на Балканах. Мали місце і таємні переговори представників Англії, США з Німеччиною.

Город под властью сеньора
Каково бы ни было происхождение города, он был городом феодальным. Во главе его стоял феодальный сеньор, не земле которого он был расположен, поэтому город должен был подчиняться сеньору. Большинство горожан первоначально составляли несвободные министериалы (служилые люди сеньора), крестьяне, издавна жившие на этом месте, иногда бежавши ...

Смена республики империей.
С увеличение рабства, недовольство в среде народов населявших римскую империю росло, и I в. до н.э. произошедшие войны неполноправных италиков против Рима и восстания рабов, наиболее известное восстание рабов под предводительством Спартака (74 – 71 гг. до н.э.), потрясли всю Италию. «Все завершилось установлением в Риме в 30 г. до н.э. ...

Формы и особенности освободительного движения городов. Коммунальное движение средневековых городов и его формы
Коммунальное движение (от позднелат. сommuna - община) - в Западной Европе X - XIII вв. - движение горожан против сеньоров за самоуправление и независимость.1 Города, возникавшие в средние века на земле феодалов, оказывались под их властью. Нередко городом владели одновременно несколько сеньоров (например, Амьеном - 4, Марселем, Бове - ...